ЧЕМПІОНАТ СВІТУ – БУЕНОС-АЙРЕС 2025

5 жовтня — дата, з якої розпочалася наша велика аргентинська пригода! Вдруге цього року ми мали нагоду взяти участь у Чемпіонаті світу з тхеквондо. Оскільки наша дисципліна поділена між багатьма різними федераціями, щоб довести свою спортивну спроможність, 9–12 жовтня ми виступили на чемпіонаті, організованому ITF Union.

Цей Чемпіонат відбувся на іншому кінці світу — у столиці Аргентини, Буенос-Айресі. На турнір було відібрано п’ятьох наших спортсменок і спортсменів із найбільшим досвідом виступів на змаганнях високого рівня. Керівником поїздки, гідом, супроводжувачем, секундантом і тренером був Миколай Котович.
У поїздці взяли участь сеньйори: Зофія Запольська, Шимон Ґшебик, Даріуш Паздан, Міхал Клімек, а також юніорка Стефанія Котович. Усі вони виступали в дисциплінах формальних комплексів і поєдинків чорних поясів. Загалом у Чемпіонаті взяли участь 1100 спортсменів із 15 країн, переважно з обох Америк. KCT була єдиною польською командою в цій елітній групі.

Подорож і перші тренування в Аргентині

Уся поїздка розпочалася в суботу, 4 жовтня, в аеропорту Краків-Баліце, звідки наші спортсмени вилетіли до Франкфурта, щоб там пересісти на джамбо-джет до Сан-Паулу, а потім іншим літаком уже в неділю дістатися Буенос-Айреса. Наша команда оселилася в самому центрі столиці, а в понеділок вирушила на тренування до нашого дружнього клубу Grupo Escorpio.
Надзвичайно рано, вже у вівторок, нам вдалося зареєструватися та пройти зважування. Завдяки цьому в наступні дні наші бійці могли без докорів сумління ласувати емпанадами. У вільний час перед змаганнями вдалося оглянути значну частину Буенос-Айреса. Ми відвідали райони Монсеррат, Пуерто-Морено та барвисту Ла-Боку, де зайшли на стадіон легендарного клубу Boca Juniors — той самий стадіон, на якому розпочав професійну футбольну кар’єру божественний Дієго Армандо Марадона.

Перебіг змагань

Четвер — формальні комплекси

Четвер став для нас першим днем Чемпіонату світу. Першими виступали дівчата, які змагалися у дисциплінах формальних комплексів. Кожна з них мала конкуренцію з кількох десятків учасниць, тож ми знали, що легко не буде. Зосю дещо здолав стрес, і в кожному з двох виконань вона припустилася по одній помилці, яка коштувала їй виходу до наступного раунду. Подібна ситуація сталася і зі Стефанією: вона надто довго затрималася на одному русі, через що їй забракло балів для перемоги.

П’ятниця — чоловічі комплекси

У п’ятницю до змагань у комплексах долучилися наші чоловіки. Кожен із них продемонстрував чудове виконання, однак рівень їхніх суперників був абсолютно видатним. Із усієї трійки лише Даріушу Паздану вдалося пройти перший раунд, але в чвертьфіналі він вибув зі змагань. Зважаючи на те, що кожен із них більше спеціалізується на поєдинках, такий результат у формальних комплексах можна вважати дуже добрим.

Субота — церемонія відкриття та початок поєдинків

У суботу відбулася урочиста церемонія відкриття. Спочатку на майданчики вийшли представники всіх країн-учасниць із прапорами. Потім були промови та вручення статуеток — стандартна програма. Представники Ефіопії показали цікавий акробатично-бойовий виступ. Завершилося все незвичайним шоу: димом, музикою, лазерними ефектами та барабанщиками.

Золото Стефанії Котович

Нарешті ми дочекалися найважливішого — поєдинків. Першою, але також сповненою вогню, вийшла Стефанія. Завдяки вдалому жеребкуванню вона одразу потрапила до півфіналу. Вже на самому початку, у першій атаці, комбінацією yop-dollyo chagi вона розбила ніс суперниці. Хоча після медичного втручання суперниця ще вийшла на бій, Стефка, як то кажуть, її «рознесла».
Через мить вона вийшла у фінальний поєдинок з іншою аргентинкою. Після побаченого в суперниці, мабуть, уже підкошувалися ноги, бо наша спортсменка від початку до кінця контролювала перебіг бою та здобула за суддівськими записками перевагу в кілька балів, яку зберегла до кінця. Так, після багатьох років KCT знову мала свою чемпіонку світу серед чорних поясів.

Поєдинки наших спортсменів

Потім почалася справжня круговерть. Усі наші спортсмени, що залишилися, билися майже одночасно на чотирьох майданчиках, через що деякі наші поєдинки обслуговував не тренер Миколай, а тренери з інших країн, яких вдалося залучити біля майданчиків.
У першому бою Даріуш Паздан легко переміг аргентинця. У другому йому намагався протистояти уругваєць. Він також не зміг здолати Дарека. Після його бою уругвайська сторона подала протест, вимагаючи дискваліфікувати нашого представника за нібито удар ногою лежачого суперника після команди «стоп». Зрештою протест відкликали, коли з’ясувалося, що удар було завдано так швидко, що він влучив ще до того, як суперник устиг зайняти горизонтальне положення.
На жаль, ця нервова атмосфера позначилася на виступі у чвертьфіналі. Хоча Даріушу вдалося довести бій з іспанцем до додаткового часу, зрештою він мусив визнати перевагу майбутнього віцечемпіона світу.
У суботу Міхал Клімек провів два поєдинки з дуже сильними суперниками. Спочатку він переміг аргентинця, а в наступному бою «розбив» суперника з Мексики, вийшовши до недільного півфіналу.
Обидва поєдинки Шимона Ґшебика завершилися подібно. І першому супернику з Аргентини, і другому з Мексики наш Шимон так добряче «надавав», що їм це ще довго снитиметься ночами.

Неділя — півфінали та фінали

У неділю півфінали розпочалися майже одночасно. У першому з них Шимон провів дуже напружений бій із представником Росії та переміг у додатковий час.
Через це Зося вийшла у свій півфінал без тренера. Перший раунд вона незначно програла, і хоча в другому на мить їй вдалося вийти вперед, на жаль, дрібні помилки вирішили результат бою з чилійкою, яка згодом перемогла в усій категорії.
Міхал Клімек зустрівся з дуже незручним представником Ефіопії, який бився в захисній манері. На жаль, ця тактика дозволила йому здобути невелику перевагу, яку Міхал не зміг відіграти. Отже, як і Зося раніше, наш спортсмен завершив змагання з бронзовою медаллю.

Фінал і золото Шимона Ґшебика

У фінальному поєдинку Шимон Ґшебик зустрівся з представником США. У попередньому бою суперник продемонстрував ультраоборонний стиль, тому початок більше нагадував шахи, ніж тхеквондо.
Хоча американець намагався здивувати Шимона несподіваними змінами темпу та непередбачуваними атаками, наш спортсмен чудово читав його «гру», відповідно контратакуючи ногами та руками в стрибку. Це дозволило йому одноголосно перемогти та здобути омріяний титул чемпіона світу.

Підсумки змагань

Підсумовуючи Чемпіонат, слід визнати, що спортивний рівень, попри відсутність кількох європейських та азійських збірних, був дуже високим. В організаційному плані все також відбулося злагоджено: на 8 майданчиках група з кількох десятків суддів провела й досить справедливо оцінила численні індивідуальні та командні дисципліни, зокрема й дисципліни для людей з інвалідністю.
Загалом серед 15 країн наша п’ятиособова збірна з результатом 2 золоті та 2 бронзові медалі посіла 9-те місце. Через кількість учасників медальне залік виграли господарі.

ПОДОРОЖ АРГЕНТИНОЮ

Після змагань — огляд міста та тренування

Наступного дня після змагань наша команда продовжила оглядати місто, зокрема район Реколета. Увечері тренери Миколай і Даріуш провели гостьове тренування в клубі Alianza Buenos Aires.
Оскільки навіть у самому величезному Буенос-Айресі з населенням 17 мільйонів нашим мандрівникам забракло вражень, вони вирушили в наступну подорож, ще далі на південь. Літаком вони полетіли до Ель-Калафате — міста в Патагонії, у провінції Санта-Крус, вкритій степами та льодовиками. Там вони провели 2 дні й 2 ночі.

Патагонія — льодовик Періто-Морено

Найважливішим днем стала поїздка до національного парку Лос-Гласьярес. Там, в Андах, розташований один із найбільших льодовиків у світі. Його частина, Періто-Морено, площею в 1,5 раза більшою за площу Буенос-Айреса, спускається до озера Лаго-Архентіно.
Лоб цього язика становлять гігантські крижані скелі, що простягаються на 5 км завширшки, а їхня висота над поверхнею води сягає від 40 до 70 метрів. Ми мали нагоду двічі спостерігати процес відколювання льодовика — тобто падіння у воду величезних шматків льоду.
Окрім спостереження за цим явищем із оглядових майданчиків на березі, ми також отримали задоволення, наблизившись катамараном на відстань 300 метрів до фронту льодовика.

Останні дні та повернення додому

На останні дні ми знову прилетіли до спекотного Буенос-Айреса. Знову були заплановані тренування — спочатку в клубі Escorpio, у місті Авельянеда, що входить до агломерації столиці. Цього разу наступного дня зважування спортсменів не було, тож після інтенсивного тренування ми могли піти на піцу.
У суботу ми вирушили до Сан-Ісидріо, де на запрошення клубу Juche у дуже цікавій залі Shaolin Temple провели спільне тренування для червоних і чорних поясів. Запрошення передбачало не лише тренування, а й організоване на нашу честь асадо — спільне барбекю. Наша команда мала нагоду скуштувати те, чим славиться Аргентина: чорізо, кишку, курятину, реберця та антрекот із гриля, а також місцеві напої.
У день від’їзду всі одностайно вирішили, що відпочиватимемо в літаку, тому до полудня відвідали Teatro Colon — чудову оперну будівлю з найкращою акустикою серед усіх оперних театрів світу, яка може вмістити майже 3 тисячі глядачів.
Дорога назад була дещо спокійнішою. В аеропорту Есейса в Буенос-Айресі ми сіли на борт Boeing 747, а після пересадки у Франкфурті менш ніж за добу опинилися в Кракові.